CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Sam. 30
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch Samuel

Kapitel 30

1 Da nun David1732 des dritten7992 Tages3117 kam gen Ziklag6860 mit seinen Männern582, waren935 die Amalekiter6003 hereingefallen zum Mittag5045 und zu Ziklag6860 und hatten Ziklag6860 geschlagen5221 und mit Feuer784 verbrannt8313;

2 und hatten die Weiber802 draus weggeführet, beide klein6996 und groß1419; sie hatten aber niemand376 getötet4191, sondern weggetrieben7617 und waren3212 dahin5090 ihres Weges1870.

3 Da nun David1732 samt seinen Männern582 zur Stadt5892 kam und sah, daß sie mit Feuer784 verbrannt8313 war7617, und ihre Weiber802, Söhne1121 und Töchter1323 gefangen waren935,

4 hub David1732 und das Volk5971, das bei ihm war, ihre Stimme6963 auf5375 und weineten, bis sie1058 nicht mehr3581 weinen1058 konnten.

5 Denn Davids1732 zwei8147 Weiber802 waren auch gefangen7617, Ahinoam293, die Jesreelitin3159, und Abigail26, Nabals Weib802, des Karmeliten3761.

6 Und559 David1732 war sehr3966 geängstet3334; denn das Volk5971 wollte ihn steinigen5619, denn des ganzen Volks5971 See LE5315 war unwillig4843, ein376 jeglicher über seine Söhne1121 und Töchter1323. David1732 aber stärkte2388 sich in dem HErrn3068, seinem GOtt430

7 und54 sprach559 zu Abjathar54, dem Priester, Ahimelechs288 Sohn1121: Bringe5066 mir her5066 den Leibrock646. Und3548 da Abjathar den Leibrock646 zu David1732 gebracht hatte,

8 fragte7592 David1732 den HErrn3068 und sprach559: Soll ich den Kriegsleuten1416 nachjagen7291 und werde ich sie5381 ergreifen5381? Er sprach559: Jage7291 ihnen nach310, du wirst sie ergreifen5381 und Rettung tun.

9 Da zog3212 David1732 hin und3967 die sechshundert8337 Mann376, die bei ihm waren935; und da sie kamen an den Bach5158 Besor1308, blieben etliche3498 stehen5975.

10 David1732 aber und3967 die vierhundert702 Mann376 jagten nach7291; die zweihundert3967 Mann aber, die stehen5975 blieben, waren zu müde6296, über den Bach5158 Besor1308 zu gehen5674.

11 Und sie fanden4672 einen ägyptischen4713 Mann auf3947 dem Felde7704, den führeten sie zu David1732 und gaben5414 ihm Brot3899, daß er aß398, und tränkten8248 ihn mit Wasser4325;

12 und gaben5414 ihm ein Stück6400 Feigen und zwei8147 Stück Rosinen6778. Und da er3899 gegessen398 hatte, kam sein Geist7307 wieder7725 zu ihm; denn er hatte in dreien7969 Tagen3117 und dreien7969 Nächten3915 nichts gegessen398 und kein Wasser4325 getrunken8354.

13 David1732 sprach559 zu ihm: Wes bist du? und woher bist du? Er sprach559: Ich bin ein ägyptischer4713 Knabe5288, eines Amalekiters6003 Knecht5650; und mein Herr113 hat mich verlassen5800, denn ich war krank2470 vor dreien7969 Tagen3117.

14 Wir sind hereingefallen zum Mittag5045 Krethi und auf Juda3063 und zum Mittag5045 Kaleb3612 und haben Ziklag6860 mit Feuer784 verbrannt8313.

15 David1732 sprach559 zu5462 ihm: Willst du mich hinabführen3381 zu diesen Kriegsleuten1416? Er sprach559: Schwöre7650 mir bei GOtt430, daß518 du mich nicht tötest4191 noch in meines Herrn113 Hand3027 überantwortest, so will ich dich hinabführen3381 zu diesen Kriegsleuten1416.

16 Und776 er führete sie3947 hinab3381. Und siehe, sie hatten sich zerstreuet auf6440 der ganzen Erde776, aßen398 und tranken8354 und feierten2287 über all dem großen1419 Raub7998, den sie genommen hatten aus der Philister6430 und Judas Lande776.

17 Und3967 David1732 schlug5221 sie von dem Morgen5399 an bis an den Abend6153 gegen den andern4283 Tag, daß ihrer keiner376 entrann4422, ohne vierhundert702 Jünglinge5288, die fielen auf die Kamele1581 und flohen5127.

18 Also errettete5337 David1732 alles, was die Amalekiter6002 genommen hatten3947, und1732 seine zwei8147 Weiber802;

19 und fehlete an keinem, weder4480 klein6996 noch groß1419, noch Söhne1121, noch Töchter1323, noch Raub7998, noch alles, das sie genommen hatten: David1732 brachte3947 es alles wieder7725.

20 Und David1732 nahm3947 die Schafe6629 und Rinder1241 und trieb5090 das1931 Volk vor6440 ihm her; und sie sprachen559: Das ist4735 Davids1732 Raub7998.

21 Und da310 David1732 zu den zweihundert3967 Männern582 kam, die zu müde gewesen6296, David1732 nachzufolgen, und am Bach5158 Besor1308 geblieben waren3212, gingen935 sie heraus3318, David1732 entgegen7125 und dem Volk5971, das mit ihm war3427. Und David1732 trat5066 zum Volk5971 und grüßte7592 sie freundlich7965.

22 Da antworteten6030, was böse7451 und376 lose1100 Leute waren unter denen, die mit David1732 gezogen waren, und sprachen: Weil sie nicht5337 mit uns7998 gezogen sind1980, soll man559 ihnen nichts geben5414 von dem Raube, den wir582 errettet haben1980, sondern ein376 jeglicher führe sein5090 Weib802 und seine Kinder1121 und gehe3212 hin.

23 Da sprach559 David1732: Ihr sollt8104 nicht so tun6213, meine Brüder251, mit dem, das uns der HErr3068 gegeben5414 hat, und hat uns behütet und diese Kriegsleute1416, die wider uns kommen waren935, in unsere Hände3027 gegeben5414.

24 Wer sollte euch darinnen gehorchen? Wie das1697 Teil2506 derjenigen, die3427 in Streit4421 hinabgezogen sind3381, so soll auch sein das Teil2506 derjenigen, die bei dem Geräte3627 geblieben sind3381, und soll gleich3162 geteilet werden8085.

25 Das ist7760 seit der Zeit3117 und forthin4605 in Israel3478 eine Sitte und Recht2706 worden bis auf diesen Tag3117.

26 Und da David1732 gen Ziklag6860 kam935, sandte7971 er des Raubes den Ältesten2205 in Juda3063, seinen7453 Freunden, und sprach559: Siehe, da habt ihr den Segen1293 aus dem Raub7998 der Feinde341 des HErrn3068;

27 nämlich denen zu834 Bethel, denen zu Ramoth7418 am Mittage, denen zu Jathir,

28 denen zu Aroer6177, denen zu Siphamoth8224, denen zu Esthemoa851,

29 denen zu Rachal7403, denen in Städten5892 der Jerahmeeliter3397, denen in Städten5892 der Keniter7017,

30 denen zu Horma2767, denen zu Bor-Asan3565, denen zu Athach6269,

31 denen zu Hebron2275 und allen Orten, da4725 David1732 gewandelt hatte1980 mit seinen Männern582.

1-а Самуїлова

Розділ 30

1 І сталося, коли Давид та люди його йшли до Цікла́ґу, третього дня, то амалики́тяни вдерлися до пі́вдня та до Ціклаґу, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем.

2 І позабирали вони до неволі жіно́к, що були в ньому, від мало́го аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.

3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спа́лене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні до́чки — забрані в неволю.

4 І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.

5 І були взяті до неволі оби́дві Давидові жінки́: їзреелі́тка Ахіноам та Авіґаїл, коли́шня жінка кармелітянина Навала.

6 І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочо́к своїх. Та Давид зміцни́вся Господом, Богом, своїм.

7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімеле́хового сина: „Принеси до мене ефо́да!“ І Евіята́р приніс ефода до Давида.

8 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“.

9 І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.

10 І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спини́лися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.

11 І знайшли вони в полі єги́птянина, і привели́ його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.

12 І дали́ йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзи́нок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

13 І запитав його Давид: „Чий ти та звідкіля́ ти?“ А той відказав: „Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворі́в три дні тому.

14 Ми були вдерлися на пі́вдень керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем“.

15 I сказав йому Давид: „Чи не заведеш мене до тієї орди?“ А той відповів: „Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не ви́даси мене в руку мого пана, то спрова́джу тебе до тієї орди“.

16 І він спрова́див його, аж ось — вони розпоро́шені по пове́рхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з при́воду всієї тієї великої здо́бичі, що вони набрали з филистимського кра́ю та з Кра́ю Юдиного.

17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора насту́пного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсіда́ли на верблю́дів, і повтіка́ли.

18 І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І оби́дві свої жі́нки Давид урятував.

19 І не пропало їм нічого: усе, від мало́го й аж до великого, і аж до синів та дочо́к, і від здо́бичі, і аж до всьо́го, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид!

20 І взяв Давид усю худобу дрібну́ та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: „Це Давидова здо́бич!“

21 Пото́му прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі́, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесо́р, а вони повихо́дили назу́стріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.

22 І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходи́ли з Давидом, та й сказали: „Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здо́бичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!“

23 А Давид сказав: „Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Госпо́дь, і пильнував нас, і дав орду́, що йшла на нас, у нашу руку.

24 А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бо́ю, то така частина й того, хто сидів при ре́чах, — рівно поділять“.

25 І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за зви́чай для Ізраїля, і він існу́є аж до цього дня.

26 І прийшов Давид до Цікла́ґу, і послав зо здо́бичі Юдиним старши́м, при́ятелям своїм, говорячи: „Оце вам подарок зо здо́бичі Господніх ворогі́в“, —

27 тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамо́ті півде́ннім, і тим, що в Яттері,

28 і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

29 і тим, що в Рахалі, і тим, що в міста́х Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кене́янина,

30 і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

31 і тим, що в Хевро́ні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

Das erste Buch Samuel

Kapitel 30

1-а Самуїлова

Розділ 30

1 Da nun David1732 des dritten7992 Tages3117 kam gen Ziklag6860 mit seinen Männern582, waren935 die Amalekiter6003 hereingefallen zum Mittag5045 und zu Ziklag6860 und hatten Ziklag6860 geschlagen5221 und mit Feuer784 verbrannt8313;

1 І сталося, коли Давид та люди його йшли до Цікла́ґу, третього дня, то амалики́тяни вдерлися до пі́вдня та до Ціклаґу, — і побили Ціклаґ та спалили його огнем.

2 und hatten die Weiber802 draus weggeführet, beide klein6996 und groß1419; sie hatten aber niemand376 getötet4191, sondern weggetrieben7617 und waren3212 dahin5090 ihres Weges1870.

2 І позабирали вони до неволі жіно́к, що були в ньому, від мало́го аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.

3 Da nun David1732 samt seinen Männern582 zur Stadt5892 kam und sah, daß sie mit Feuer784 verbrannt8313 war7617, und ihre Weiber802, Söhne1121 und Töchter1323 gefangen waren935,

3 І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спа́лене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні до́чки — забрані в неволю.

4 hub David1732 und das Volk5971, das bei ihm war, ihre Stimme6963 auf5375 und weineten, bis sie1058 nicht mehr3581 weinen1058 konnten.

4 І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.

5 Denn Davids1732 zwei8147 Weiber802 waren auch gefangen7617, Ahinoam293, die Jesreelitin3159, und Abigail26, Nabals Weib802, des Karmeliten3761.

5 І були взяті до неволі оби́дві Давидові жінки́: їзреелі́тка Ахіноам та Авіґаїл, коли́шня жінка кармелітянина Навала.

6 Und559 David1732 war sehr3966 geängstet3334; denn das Volk5971 wollte ihn steinigen5619, denn des ganzen Volks5971 See LE5315 war unwillig4843, ein376 jeglicher über seine Söhne1121 und Töchter1323. David1732 aber stärkte2388 sich in dem HErrn3068, seinem GOtt430

6 І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, — кожен обурився за синів своїх та за дочо́к своїх. Та Давид зміцни́вся Господом, Богом, своїм.

7 und54 sprach559 zu Abjathar54, dem Priester, Ahimelechs288 Sohn1121: Bringe5066 mir her5066 den Leibrock646. Und3548 da Abjathar den Leibrock646 zu David1732 gebracht hatte,

7 І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімеле́хового сина: „Принеси до мене ефо́да!“ І Евіята́р приніс ефода до Давида.

8 fragte7592 David1732 den HErrn3068 und sprach559: Soll ich den Kriegsleuten1416 nachjagen7291 und werde ich sie5381 ergreifen5381? Er sprach559: Jage7291 ihnen nach310, du wirst sie ergreifen5381 und Rettung tun.

8 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену́ її?“ А Він відказав йому́: „Женися, бо конче дожене́ш, і конче ви́зволиш“.

9 Da zog3212 David1732 hin und3967 die sechshundert8337 Mann376, die bei ihm waren935; und da sie kamen an den Bach5158 Besor1308, blieben etliche3498 stehen5975.

9 І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися.

10 David1732 aber und3967 die vierhundert702 Mann376 jagten nach7291; die zweihundert3967 Mann aber, die stehen5975 blieben, waren zu müde6296, über den Bach5158 Besor1308 zu gehen5674.

10 І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спини́лися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.

11 Und sie fanden4672 einen ägyptischen4713 Mann auf3947 dem Felde7704, den führeten sie zu David1732 und gaben5414 ihm Brot3899, daß er aß398, und tränkten8248 ihn mit Wasser4325;

11 І знайшли вони в полі єги́птянина, і привели́ його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.

12 und gaben5414 ihm ein Stück6400 Feigen und zwei8147 Stück Rosinen6778. Und da er3899 gegessen398 hatte, kam sein Geist7307 wieder7725 zu ihm; denn er hatte in dreien7969 Tagen3117 und dreien7969 Nächten3915 nichts gegessen398 und kein Wasser4325 getrunken8354.

12 І дали́ йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзи́нок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

13 David1732 sprach559 zu ihm: Wes bist du? und woher bist du? Er sprach559: Ich bin ein ägyptischer4713 Knabe5288, eines Amalekiters6003 Knecht5650; und mein Herr113 hat mich verlassen5800, denn ich war krank2470 vor dreien7969 Tagen3117.

13 І запитав його Давид: „Чий ти та звідкіля́ ти?“ А той відказав: „Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворі́в три дні тому.

14 Wir sind hereingefallen zum Mittag5045 Krethi und auf Juda3063 und zum Mittag5045 Kaleb3612 und haben Ziklag6860 mit Feuer784 verbrannt8313.

14 Ми були вдерлися на пі́вдень керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем“.

15 David1732 sprach559 zu5462 ihm: Willst du mich hinabführen3381 zu diesen Kriegsleuten1416? Er sprach559: Schwöre7650 mir bei GOtt430, daß518 du mich nicht tötest4191 noch in meines Herrn113 Hand3027 überantwortest, so will ich dich hinabführen3381 zu diesen Kriegsleuten1416.

15 I сказав йому Давид: „Чи не заведеш мене до тієї орди?“ А той відповів: „Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не ви́даси мене в руку мого пана, то спрова́джу тебе до тієї орди“.

16 Und776 er führete sie3947 hinab3381. Und siehe, sie hatten sich zerstreuet auf6440 der ganzen Erde776, aßen398 und tranken8354 und feierten2287 über all dem großen1419 Raub7998, den sie genommen hatten aus der Philister6430 und Judas Lande776.

16 І він спрова́див його, аж ось — вони розпоро́шені по пове́рхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з при́воду всієї тієї великої здо́бичі, що вони набрали з филистимського кра́ю та з Кра́ю Юдиного.

17 Und3967 David1732 schlug5221 sie von dem Morgen5399 an bis an den Abend6153 gegen den andern4283 Tag, daß ihrer keiner376 entrann4422, ohne vierhundert702 Jünglinge5288, die fielen auf die Kamele1581 und flohen5127.

17 І бив їх Давид від ранку аж до вечора насту́пного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсіда́ли на верблю́дів, і повтіка́ли.

18 Also errettete5337 David1732 alles, was die Amalekiter6002 genommen hatten3947, und1732 seine zwei8147 Weiber802;

18 І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І оби́дві свої жі́нки Давид урятував.

19 und fehlete an keinem, weder4480 klein6996 noch groß1419, noch Söhne1121, noch Töchter1323, noch Raub7998, noch alles, das sie genommen hatten: David1732 brachte3947 es alles wieder7725.

19 І не пропало їм нічого: усе, від мало́го й аж до великого, і аж до синів та дочо́к, і від здо́бичі, і аж до всьо́го, що ті взяли були собі, — усе вернув Давид!

20 Und David1732 nahm3947 die Schafe6629 und Rinder1241 und trieb5090 das1931 Volk vor6440 ihm her; und sie sprachen559: Das ist4735 Davids1732 Raub7998.

20 І взяв Давид усю худобу дрібну́ та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: „Це Давидова здо́бич!“

21 Und da310 David1732 zu den zweihundert3967 Männern582 kam, die zu müde gewesen6296, David1732 nachzufolgen, und am Bach5158 Besor1308 geblieben waren3212, gingen935 sie heraus3318, David1732 entgegen7125 und dem Volk5971, das mit ihm war3427. Und David1732 trat5066 zum Volk5971 und grüßte7592 sie freundlich7965.

21 Пото́му прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі́, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесо́р, а вони повихо́дили назу́стріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.

22 Da antworteten6030, was böse7451 und376 lose1100 Leute waren unter denen, die mit David1732 gezogen waren, und sprachen: Weil sie nicht5337 mit uns7998 gezogen sind1980, soll man559 ihnen nichts geben5414 von dem Raube, den wir582 errettet haben1980, sondern ein376 jeglicher führe sein5090 Weib802 und seine Kinder1121 und gehe3212 hin.

22 І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходи́ли з Давидом, та й сказали: „Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здо́бичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!“

23 Da sprach559 David1732: Ihr sollt8104 nicht so tun6213, meine Brüder251, mit dem, das uns der HErr3068 gegeben5414 hat, und hat uns behütet und diese Kriegsleute1416, die wider uns kommen waren935, in unsere Hände3027 gegeben5414.

23 А Давид сказав: „Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Госпо́дь, і пильнував нас, і дав орду́, що йшла на нас, у нашу руку.

24 Wer sollte euch darinnen gehorchen? Wie das1697 Teil2506 derjenigen, die3427 in Streit4421 hinabgezogen sind3381, so soll auch sein das Teil2506 derjenigen, die bei dem Geräte3627 geblieben sind3381, und soll gleich3162 geteilet werden8085.

24 А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бо́ю, то така частина й того, хто сидів при ре́чах, — рівно поділять“.

25 Das ist7760 seit der Zeit3117 und forthin4605 in Israel3478 eine Sitte und Recht2706 worden bis auf diesen Tag3117.

25 І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за зви́чай для Ізраїля, і він існу́є аж до цього дня.

26 Und da David1732 gen Ziklag6860 kam935, sandte7971 er des Raubes den Ältesten2205 in Juda3063, seinen7453 Freunden, und sprach559: Siehe, da habt ihr den Segen1293 aus dem Raub7998 der Feinde341 des HErrn3068;

26 І прийшов Давид до Цікла́ґу, і послав зо здо́бичі Юдиним старши́м, при́ятелям своїм, говорячи: „Оце вам подарок зо здо́бичі Господніх ворогі́в“, —

27 nämlich denen zu834 Bethel, denen zu Ramoth7418 am Mittage, denen zu Jathir,

27 тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамо́ті півде́ннім, і тим, що в Яттері,

28 denen zu Aroer6177, denen zu Siphamoth8224, denen zu Esthemoa851,

28 і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

29 denen zu Rachal7403, denen in Städten5892 der Jerahmeeliter3397, denen in Städten5892 der Keniter7017,

29 і тим, що в Рахалі, і тим, що в міста́х Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кене́янина,

30 denen zu Horma2767, denen zu Bor-Asan3565, denen zu Athach6269,

30 і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

31 denen zu Hebron2275 und allen Orten, da4725 David1732 gewandelt hatte1980 mit seinen Männern582.

31 і тим, що в Хевро́ні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

1.0x