CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Kön. 3
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch der Könige

Kapitel 3

1 Und Salomo8010 befreundete sich2859 mit Pharao6547, dem König4428 in Ägypten4714; und nahm3947 Pharaos6547 Tochter1323 und brachte935 sie1129 in die Stadt5892 Davids1732, bis er3615 ausbauete sein Haus1004 und des HErrn3068 Haus1004 und die Mauern2346 um Jerusalem3389 her5439.

2 Aber das Volk5971 opferte2076 noch auf den Höhen1116; denn es war noch kein Haus1004 gebauet dem Namen8034 des HErrn3068 bis auf die Zeit3117.

3 Salomo8010 aber hatte den HErrn3068 lieb157 und wandelte3212 nach den Sitten2708 seines Vaters1 David1732, ohne daß er auf den Höhen1116 opferte2076 und räucherte6999.

4 Und der König4428 ging hin3212 gen Gibeon1391, daselbst zu opfern2076; denn das1931 war1419 eine herrliche Höhe1116. Und Salomo8010 opferte tausend505 Brandopfer5930 auf5927 demselben Altar4196.

5 Und der HErr3068 erschien Salomo8010 zu Gibeon1391 im Traum2472 des Nachts3915; und GOtt430 sprach559: Bitte7592, was ich dir geben5414 soll7200!

6 Salomo8010 sprach559: Du hast an meinem Vater1 David1732, deinem Knechte5650, große1419 Barmherzigkeit2617 getan6213, wie er denn vor3117 dir gewandelt hat in Wahrheit571 und Gerechtigkeit6666 und mit richtigem3483 Herzen3824 vor dir; und hast ihm diese große1419 Barmherzigkeit2617 gehalten8104 und ihm einen Sohn1121 gegeben5414, der auf6440 seinem Stuhl3678 säße3427, wie es denn jetzt gehet1980.

7 Nun, HErr3068, mein GOtt430, du hast deinen Knecht5650 zum Könige gemacht4427 an meines Vaters1 Davids1732 Statt. So bin ich ein935 kleiner6996 Knabe5288, weiß3045 nicht weder meinen Ausgang3318 noch Eingang.

8 Und dein Knecht5650 ist unter8432 dem Volk5971, das du erwählet hast977, so groß7227, daß es5971 niemand zählen4487 noch beschreiben5608 kann vor der Menge7230.

9 So wollest du deinem Knechte5650 geben5414 ein gehorsam Herz3820, daß er dein Volk5971 richten8199 möge und verstehen995, was gut2896 und böse7451 ist. Denn wer vermag3201 dies dein mächtig Volk5971 zu8085 richten8199?

10 Das1697 gefiel3190 dem5869 HErrn136 wohl, daß Salomo8010 um1697 ein solches bat7592.

11 Und GOtt430 sprach559 zu8085 ihm: Weil du7592 solches bittest7592 und bittest7592 nicht um1697 langes7227 Leben, noch3117 um Reichtum6239, noch um deiner Feinde341 See LE5315, sondern um Verstand995, Gericht4941 zu hören,

12 siehe, so habe1697 ich getan6213 nach310 deinen Worten. Siehe, ich habe6965 dir ein weises2450 und verständiges Herz3820 gegeben5414, daß deinesgleichen vor6440 dir nicht gewesen ist und nach dir nicht aufkommen wird995.

13 Dazu, daß du nicht gebeten hast7592, habe ich dir auch gegeben5414, nämlich Reichtum6239 und Ehre3519, daß deinesgleichen keiner376 unter den Königen4428 ist zu deinen Zeiten3117.

14 Und so du wirst in meinen Wegen1870 wandeln3212, daß du hältst8104 meine Sitten2706 und Gebote4687, wie dein Vater1 David1732 gewandelt hat, so will1980 ich dir geben748 ein langes3117 Leben.

15 Und6213 da Salomo8010 erwachte3364, siehe, da war es5930 ein Traum2472. Und kam935 gen Jerusalem3389 und trat5975 vor6440 die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 und opferte5927 Brandopfer und Dankopfer8002; und machte6213 ein groß Mahl4960 allen seinen Knechten5650.

16 Zu der Zeit kamen935 zwo Huren2181 zum Könige4428 und traten5975 vor6440 ihn.

17 Und das eine259 Weib802 sprach559: Ach994, mein Herr113, ich und dies Weib802 wohneten in einem259 Hause1004; und ich gelag bei ihr3427 im Hause1004.

18 Und1004 über drei7992 Tage3117, da ich geboren hatte3205, gebar3205 sie802 auch. Und wir waren beieinander3162, daß kein Fremder2114 mit uns war im Hause1004, ohne wir beide8147.

19 Und dieses Weibes802 Sohn1121 starb4191 in der Nacht3915; denn sie hatte7901 ihn im Schlaf erdrückt.

20 Und sie stund in der Nacht3915 auf6965 und nahm3947 meinen Sohn1121 von meiner681 Seite, da deine Magd519 schlief3463, und legte7901 ihn an ihren Arm2436 und ihren toten4191 Sohn1121 legte7901 sie an meinen Arm2436.

21 Und da ich995 des Morgens1242 aufstund, meinen Sohn1121 zu4191 säugen3243, siehe, da war er tot. Aber am Morgen1242 sah ich ihn eben an, und siehe, es war nicht6965 mein Sohn1121, den ich geboren hatte3205.

22 Das andere312 Weib802 sprach559: Nicht also, mein Sohn1121 lebt2416 und dein Sohn1121 ist tot4191. Jene aber sprach559: Nicht also, dein Sohn1121 ist tot4191 und mein Sohn1121 lebt2416. Und redeten1696 also vor6440 dem Könige4428.

23 Und der König4428 sprach559: Diese2063 spricht559: Mein Sohn1121 lebet und dein Sohn1121 ist tot4191; jene spricht559: Nicht also2063, dein Sohn1121 ist tot4191 und mein Sohn1121 lebt2416.

24 Und der König4428 sprach559: Holet mir6440 ein Schwert2719 her935! Und da das Schwert2719 vor den König4428 gebracht ward3947,

25 sprach559 der259 König4428: Teilet das lebendige2416 Kind3206 in zwei8147 Teile und5414 gebet dieser die Hälfte2677 und jener259 die Hälfte2677.

26 Da sprach559 das Weib802, des Sohn1121 lebete, zum Könige4428 (denn ihr mütterlich Herz7356 entbrannte3648 über ihren Sohn1121): Ach994, mein Herr113, gebt ihr das Kind3205 lebendig2416 und5414 tötet4191 es nicht559! Jene aber sprach559: Es sei weder mein noch4191 dein1504, laßt es teilen!

27 Da antwortete6030 der König4428 und5414 sprach559: Gebt dieser das Kind3205 lebendig2416 und tötet4191 es nicht; die ist seine Mutter517.

28 Und6213 das Urteil4941 erscholl8085 vor6440 dem ganzen Israel3478, das der König4428 gefället hatte8199, und fürchteten3372 sich vor dem Könige; denn sie sahen7200, daß die7130 Weisheit2451 Gottes430 in ihm war, Gericht4941 zuhalten.

1-а царiв

Розділ 3

1 І посвоя́чився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку́, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчи́в будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

2 Та народ прино́сив жертви на па́гірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він прино́сив жертви та кадив на па́гірках.

4 І пішов був цар до Ґів'ону, щоб прино́сити там жертви, бо то найбільший па́гірок. Тисячу цілопа́лень приніс Соломон на тому же́ртівникові.

5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічно́му сні. І Бог сказав: „Проси, що Я маю дати тобі!“

6 А Соломон відказав: „Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простото́ю серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, — а я недо́росток, не знаю ви́ходу та входу.

8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, — він народ числе́нний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту́.

9 Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізня́ти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?“

10 І була́ та річ приємна в Господніх оча́х, що Соломон попросив оцю річ.

11 І сказав Бог до нього: „За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

12 то ось зроблю́ Я за словом твоїм, — ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було́ перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

13 А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і бага́тство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде ніко́го серед царів усе життя твоє.

14 А якщо ти ходи́тимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продо́вжу дні твої!“

15 І прокинувся Соломон, аж ось — це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопа́лення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

16 І прийшли до царя дві жі́нки блудни́ці, та й стали перед обличчям його.

17 І сказала одна жінка: „Прошу́, пане мій, — я та ця жінка сидимо́ в одно́му домі. І породила я при ній у цьому домі.

18 І сталося третього дня по по́роді моїм, і породила теж оця жінка. А ми були́ ра́зом, ніко́го чужого в домі з нами не було́, тільки двоє нас було в домі.

19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

20 І встала вона серед ночі, і взяла́ мого сина від мене, — а невільниця твоя спала, — і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм.

21 І встала я рано, щоб погодува́ти сина свого, аж ось — помер він! І придивилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила“...

22 А інша жінка відказала: „Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!“ А та говорила: „Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!“ І так спереча́лись вони перед царем.

23 І сказав цар: „Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: Ні, то син твій — мертвий, а мій син — живий“.

24 І сказав цар: „Подайте мені меча́!“ І прине́сли меча перед цареве обличчя.

25 І сказав цар: „Розітні́ть це живе дитя надво́є, і дайте половину одній, а половину дру́гій!“

26 І сказала до царя жінка, що син її — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: „Прошу́, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його́!“ А та каже: „Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!“

27 А цар відповів та й сказав: „Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!“

28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

Das erste Buch der Könige

Kapitel 3

1-а царiв

Розділ 3

1 Und Salomo8010 befreundete sich2859 mit Pharao6547, dem König4428 in Ägypten4714; und nahm3947 Pharaos6547 Tochter1323 und brachte935 sie1129 in die Stadt5892 Davids1732, bis er3615 ausbauete sein Haus1004 und des HErrn3068 Haus1004 und die Mauern2346 um Jerusalem3389 her5439.

1 І посвоя́чився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку́, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчи́в будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

2 Aber das Volk5971 opferte2076 noch auf den Höhen1116; denn es war noch kein Haus1004 gebauet dem Namen8034 des HErrn3068 bis auf die Zeit3117.

2 Та народ прино́сив жертви на па́гірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.

3 Salomo8010 aber hatte den HErrn3068 lieb157 und wandelte3212 nach den Sitten2708 seines Vaters1 David1732, ohne daß er auf den Höhen1116 opferte2076 und räucherte6999.

3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він прино́сив жертви та кадив на па́гірках.

4 Und der König4428 ging hin3212 gen Gibeon1391, daselbst zu opfern2076; denn das1931 war1419 eine herrliche Höhe1116. Und Salomo8010 opferte tausend505 Brandopfer5930 auf5927 demselben Altar4196.

4 І пішов був цар до Ґів'ону, щоб прино́сити там жертви, бо то найбільший па́гірок. Тисячу цілопа́лень приніс Соломон на тому же́ртівникові.

5 Und der HErr3068 erschien Salomo8010 zu Gibeon1391 im Traum2472 des Nachts3915; und GOtt430 sprach559: Bitte7592, was ich dir geben5414 soll7200!

5 У Ґів'оні з'явився Господь до Соломона в нічно́му сні. І Бог сказав: „Проси, що Я маю дати тобі!“

6 Salomo8010 sprach559: Du hast an meinem Vater1 David1732, deinem Knechte5650, große1419 Barmherzigkeit2617 getan6213, wie er denn vor3117 dir gewandelt hat in Wahrheit571 und Gerechtigkeit6666 und mit richtigem3483 Herzen3824 vor dir; und hast ihm diese große1419 Barmherzigkeit2617 gehalten8104 und ihm einen Sohn1121 gegeben5414, der auf6440 seinem Stuhl3678 säße3427, wie es denn jetzt gehet1980.

6 А Соломон відказав: „Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простото́ю серця з Тобою. І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.

7 Nun, HErr3068, mein GOtt430, du hast deinen Knecht5650 zum Könige gemacht4427 an meines Vaters1 Davids1732 Statt. So bin ich ein935 kleiner6996 Knabe5288, weiß3045 nicht weder meinen Ausgang3318 noch Eingang.

7 А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, — а я недо́росток, не знаю ви́ходу та входу.

8 Und dein Knecht5650 ist unter8432 dem Volk5971, das du erwählet hast977, so groß7227, daß es5971 niemand zählen4487 noch beschreiben5608 kann vor der Menge7230.

8 А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, — він народ числе́нний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту́.

9 So wollest du deinem Knechte5650 geben5414 ein gehorsam Herz3820, daß er dein Volk5971 richten8199 möge und verstehen995, was gut2896 und böse7451 ist. Denn wer vermag3201 dies dein mächtig Volk5971 zu8085 richten8199?

9 Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізня́ти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?“

10 Das1697 gefiel3190 dem5869 HErrn136 wohl, daß Salomo8010 um1697 ein solches bat7592.

10 І була́ та річ приємна в Господніх оча́х, що Соломон попросив оцю річ.

11 Und GOtt430 sprach559 zu8085 ihm: Weil du7592 solches bittest7592 und bittest7592 nicht um1697 langes7227 Leben, noch3117 um Reichtum6239, noch um deiner Feinde341 See LE5315, sondern um Verstand995, Gericht4941 zu hören,

11 І сказав Бог до нього: „За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,

12 siehe, so habe1697 ich getan6213 nach310 deinen Worten. Siehe, ich habe6965 dir ein weises2450 und verständiges Herz3820 gegeben5414, daß deinesgleichen vor6440 dir nicht gewesen ist und nach dir nicht aufkommen wird995.

12 то ось зроблю́ Я за словом твоїм, — ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було́ перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.

13 Dazu, daß du nicht gebeten hast7592, habe ich dir auch gegeben5414, nämlich Reichtum6239 und Ehre3519, daß deinesgleichen keiner376 unter den Königen4428 ist zu deinen Zeiten3117.

13 А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і бага́тство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде ніко́го серед царів усе життя твоє.

14 Und so du wirst in meinen Wegen1870 wandeln3212, daß du hältst8104 meine Sitten2706 und Gebote4687, wie dein Vater1 David1732 gewandelt hat, so will1980 ich dir geben748 ein langes3117 Leben.

14 А якщо ти ходи́тимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продо́вжу дні твої!“

15 Und6213 da Salomo8010 erwachte3364, siehe, da war es5930 ein Traum2472. Und kam935 gen Jerusalem3389 und trat5975 vor6440 die Lade727 des Bundes1285 des HErrn3068 und opferte5927 Brandopfer und Dankopfer8002; und machte6213 ein groß Mahl4960 allen seinen Knechten5650.

15 І прокинувся Соломон, аж ось — це був сон. І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопа́лення та вчинив жертви мирні. І зробив він гостину для всіх своїх слуг.

16 Zu der Zeit kamen935 zwo Huren2181 zum Könige4428 und traten5975 vor6440 ihn.

16 І прийшли до царя дві жі́нки блудни́ці, та й стали перед обличчям його.

17 Und das eine259 Weib802 sprach559: Ach994, mein Herr113, ich und dies Weib802 wohneten in einem259 Hause1004; und ich gelag bei ihr3427 im Hause1004.

17 І сказала одна жінка: „Прошу́, пане мій, — я та ця жінка сидимо́ в одно́му домі. І породила я при ній у цьому домі.

18 Und1004 über drei7992 Tage3117, da ich geboren hatte3205, gebar3205 sie802 auch. Und wir waren beieinander3162, daß kein Fremder2114 mit uns war im Hause1004, ohne wir beide8147.

18 І сталося третього дня по по́роді моїм, і породила теж оця жінка. А ми були́ ра́зом, ніко́го чужого в домі з нами не було́, тільки двоє нас було в домі.

19 Und dieses Weibes802 Sohn1121 starb4191 in der Nacht3915; denn sie hatte7901 ihn im Schlaf erdrückt.

19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

20 Und sie stund in der Nacht3915 auf6965 und nahm3947 meinen Sohn1121 von meiner681 Seite, da deine Magd519 schlief3463, und legte7901 ihn an ihren Arm2436 und ihren toten4191 Sohn1121 legte7901 sie an meinen Arm2436.

20 І встала вона серед ночі, і взяла́ мого сина від мене, — а невільниця твоя спала, — і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм.

21 Und da ich995 des Morgens1242 aufstund, meinen Sohn1121 zu4191 säugen3243, siehe, da war er tot. Aber am Morgen1242 sah ich ihn eben an, und siehe, es war nicht6965 mein Sohn1121, den ich geboren hatte3205.

21 І встала я рано, щоб погодува́ти сина свого, аж ось — помер він! І придивилася я до нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила“...

22 Das andere312 Weib802 sprach559: Nicht also, mein Sohn1121 lebt2416 und dein Sohn1121 ist tot4191. Jene aber sprach559: Nicht also, dein Sohn1121 ist tot4191 und mein Sohn1121 lebt2416. Und redeten1696 also vor6440 dem Könige4428.

22 А інша жінка відказала: „Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!“ А та говорила: „Ні, то твій син — мертвий, а мій син — живий!“ І так спереча́лись вони перед царем.

23 Und der König4428 sprach559: Diese2063 spricht559: Mein Sohn1121 lebet und dein Sohn1121 ist tot4191; jene spricht559: Nicht also2063, dein Sohn1121 ist tot4191 und mein Sohn1121 lebt2416.

23 І сказав цар: „Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та говорить: Ні, то син твій — мертвий, а мій син — живий“.

24 Und der König4428 sprach559: Holet mir6440 ein Schwert2719 her935! Und da das Schwert2719 vor den König4428 gebracht ward3947,

24 І сказав цар: „Подайте мені меча́!“ І прине́сли меча перед цареве обличчя.

25 sprach559 der259 König4428: Teilet das lebendige2416 Kind3206 in zwei8147 Teile und5414 gebet dieser die Hälfte2677 und jener259 die Hälfte2677.

25 І сказав цар: „Розітні́ть це живе дитя надво́є, і дайте половину одній, а половину дру́гій!“

26 Da sprach559 das Weib802, des Sohn1121 lebete, zum Könige4428 (denn ihr mütterlich Herz7356 entbrannte3648 über ihren Sohn1121): Ach994, mein Herr113, gebt ihr das Kind3205 lebendig2416 und5414 tötet4191 es nicht559! Jene aber sprach559: Es sei weder mein noch4191 dein1504, laßt es teilen!

26 І сказала до царя жінка, що син її — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і сказала вона: „Прошу́, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не забивайте його́!“ А та каже: „Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!“

27 Da antwortete6030 der König4428 und5414 sprach559: Gebt dieser das Kind3205 lebendig2416 und tötet4191 es nicht; die ist seine Mutter517.

27 А цар відповів та й сказав: „Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не вбивайте його. Вона його мати!“

28 Und6213 das Urteil4941 erscholl8085 vor6440 dem ganzen Israel3478, das der König4428 gefället hatte8199, und fürchteten3372 sich vor dem Könige; denn sie sahen7200, daß die7130 Weisheit2451 Gottes430 in ihm war, Gericht4941 zuhalten.

28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

1.0x