CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Kön. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch der Könige

Kapitel 2

1 Als nun die Zeit3117 herbeikam7126, daß David1732 sterben4191 sollte, gebot6680 er seinem Sohn1121 Salomo8010 und sprach559:

2 Ich gehe1980 hin den Weg1870 aller Welt776; so sei getrost2388 und sei ein Mann376!

3 Und warte auf6437 die Hut des HErrn3068, deines Gottes430, daß du wandelst3212 in seinen Wegen1870 und haltest8104 seine Sitten2708, Gebote4687, Rechte4931, Zeugnisse5715, wie4941 geschrieben3789 steht im Gesetz8451 Moses4872, auf daß du klug7919 seiest in allem, was du tust6213, und wo du dich8104 hinwendest,

4 auf6965 daß der HErr3068 sein8104 Wort1697 erwecke, das er über mich geredet hat1696 und gesagt559: Werden3772 deine Kinder1121 ihre Wege1870 behüten, daß sie559 vor mir treulich571 und von ganzem Herzen3824 und von ganzer See LE5315 wandeln3212, so soll von dir nimmer gebrechen ein Mann376 auf6440 dem Stuhl3678 Israels3478.

5 Auch weißt3045 du wohl, was mir8147 getan6213 hat2026 Joab3097, der Sohn1121 Zerujas, was er tat6213 den zweien Feldhauptmännern8269 Israels3478, Abner74, dem Sohn1121 Ners5369, und Amasa6021, dem Sohn1121 Jethers3500, die er erwürget hat7760, und vergoß Kriegsblut1818 im Frieden7965 und tat5414 Kriegsblut1818 an seinen Gürtel2290, der um seine Lenden4975 war, und an seine Schuhe5275, die an seinen Füßen7272 waren.

6 Tue6213 nach deiner Weisheit2451, daß du seine grauen Haare7872 nicht mit Frieden7965 hinunter3381 zur Hölle7585 bringest.

7 Auch den Kindern1121 Barsillais1271, des Gileaditers1569, sollst du Barmherzigkeit2617 beweisen, daß sie auf6440 deinem Tisch7979 essen398. Denn also taten sie sich7126 zu6213 mir, da ich vor Absalom53, deinem Bruder251, floh1272.

8 Und siehe, du hast7650 bei dir Simei8096, den Sohn1121 Geras1617, des Sohns Jeminis von Bahurim980, der mir schändlich4834 fluchte7043 zur Zeit3117, da ich gen Mahanaim4266 ging3212. Er aber kam herab3381 mir entgegen7125 am Jordan3383. Da schwur7045 ich ihm bei dem HErrn3068 und sprach559: Ich will dich nicht töten4191 mit dem Schwert2719.

9 Du aber laß ihn nicht unschuldig5352 sein; denn du bist ein weiser2450 Mann376 und wirst wohl wissen3045, was du ihm tun6213 sollst, daß du seine grauen Haare7872 mit Blut1818 hinunter3381 in die Hölle7585 bringest.

10 Also entschlief7901 David1732 mit seinen Vätern1 und ward begraben6912 in der Stadt5892 Davids1732.

11 Die Zeit3117 aber, die David1732 König4427 gewesen4427 ist über Israel3478, ist vierzig705 Jahre8141. Sieben7651 Jahre8141 war er König4427 zu Hebron2275 und dreiunddreißig Jahre zu Jerusalem3389.

12 Und Salomo8010 saß3427 auf dem Stuhl3678 seines Vaters1 David1732, und sein Königreich4438 ward sehr3966 beständig3559.

13 Aber Adonia138, der Sohn1121 Hagiths, kam935 hinein zu Bathseba, der Mutter517 Salomos8010. Und sie sprach559: Kommst935 du auch mit Frieden7965? Er sprach559: Ja7965.

14 Und sprach559: Ich habe1696 mit dir zu reden1697. Sie sprach559: Sage her!

15 Er sprach559: Du weißest, daß das Königreich4410 mein war, und ganz Israel3478 hatte7760 sich3045 auf6440 mich gerichtet, daß ich König4427 sein sollte5437; aber nun ist das Königreich4410 gewandt und meines Bruders251 worden; von dem HErrn3068 ist‘s ihm worden.

16 Nun bitte7596 ich eine259 Bitte von6440 dir, du7592 wollest mein Angesicht nicht beschämen7725. Sie sprach559 zu ihm: Sage1696 her!

17 Er sprach559: Rede mit dem Könige4428 Salomo8010 (denn er wird dein Angesicht nicht beschämen7725), daß559 er mir7725 gebe5414 Abisag von6440 Sunem7767 zum Weibe802.

18 Bathseba sprach559: Wohl2896, ich will mit dem Könige4428 deinethalben reden1696.

19 Und Bathseba kam hinein zum Könige4428 Salomo8010, mit ihm zu reden1696 Adonias138 halben. Und der König4428 stund auf6965 und ging935 ihr3427 entgegen7125 und betete sie an; und setzte7760 sich7812 auf seinen Stuhl3678. Und es ward des Königs4428 Mutter517 ein Stuhl3678 gesetzt, daß sie sich3427 setzte zu seiner Rechten3225.

20 Und sie7725 sprach559: Ich bitte7596 eine259 kleine6996 Bitte7592 von6440 dir, du7592 wollest mein Angesicht6440 nicht beschämen7725. Der König4428 sprach559 zu ihr: Bitte, meine Mutter517, ich will7725 dein Angesicht nicht beschämen7725.

21 Sie sprach559: Laß Abisag49 von Sunem7767 deinem Bruder251 Adonia138 zum Weibe802 geben5414.

22 Da antwortete6030 der König4428 Salomo8010 und54 sprach559 zu seiner Mutter517: Warum bittest du7592 um Abisag49 von Sunem7767 dem Adonia138? Bitte7592 ihm das Königreich4410 auch; denn er ist mein größter Bruder251 und3548 hat den Priester Abjathar und Joab3097, den Sohn1121 Zerujas.

23 Und der König4428 Salomo8010 schwur bei dem HErrn3068 und sprach559: GOtt430 tue6213 mir dies und das3254, Adonia138 soll das1697 wider sein Leben5315 geredet haben7650!

24 Und nun6213, so wahr der HErr3068 lebt, der mich bestätigt hat3559 und sitzen3427 lassen auf dem Stuhl3678 meines Vaters1 David1732, und der mir ein Haus1004 gemacht hat1696, wie er2416 geredet hat: heute3117 soll Adonia138 sterben4191.

25 Und der König4428 Salomo8010 sandte7971 hin durch Benaja1141, den Sohn1121 Jojadas3077; der schlug ihn3027, daß er starb4191.

26 Und54 zu dem Priester Abjathar sprach559 der König4428: Gehe3212 hin gen Anathoth6068 zu deinem Acker7704; denn du bist des Todes4194. Aber ich will dich6031 heute3117 nicht töten4191; denn du hast5375 die376 Lade727 des HErrn136 HErrn3069 vor6440 meinem Vater1 David1732 getragen und3548 hast6031 mitgelitten, wo mein Vater1 gelitten hat.

27 Also verstieß1644 Salomo8010 den Abjathar54, daß er nicht mußte Priester3548 des HErrn3068 sein, auf daß erfüllet würde4390 des HErrn3068 Wort1697, das er über das Haus1004 Elis5941 geredet hatte1696 zu Silo7887.

28 Und310 dies Gerücht8052 kam935 vor2388 Joab3097; denn Joab3097 hatte5186 an Adonia138 gehangen5186, wiewohl nicht an Absalom53. Da310 floh5127 Joab3097 in die Hütte168 des HErrn3068 und fassete die Hörner7161 des Altars4196.

29 Und es ward dem Könige4428 Salomo8010 angesagt5046, daß Joab3097 zur Hütte168 des HErrn3068 geflohen5127 wäre; und siehe, er stehet am Altar4196. Da sandte7971 Salomo8010 hin Benaja1141, den Sohn1121 Jojadas3077, und sprach559: Gehe3212, schlage ihn6293!

30 Und da7725 Benaja1141 zur Hütte168 des HErrn3068 kam, sprach559 er zu ihm: So sagt der König4428, gehe heraus3318! Er sprach559: Nein, hie will935 ich sterben4191. Und Benaja1141 sagte559 solches1697 dem Könige4428 wieder7725 und sprach559: So hat1696 Joab3097 geredet und so hat6030 er mir geantwortet.

31 Der König4428 sprach559 zu ihm: Tue6213, wie er5493 geredet hat1696, und schlage ihn6293 und begrabe6912 ihn, daß du das Blut1818, das Joab3097 umsonst2600 vergossen hat8210, von mir tust und von meines Vaters1 Hause1004,

32 und der HErr3068 ihm bezahle sein7725 Blut1818 auf seinen Kopf7218, daß er zween Männer582 geschlagen hat6293, die gerechter6662 und besser2896 waren denn er, und hat2026 sie8147 erwürget mit dem Schwert2719, daß mein Vater1 David1732 nichts drum wußte3045, nämlich Abner74, den Sohn1121 Ners5369, den Feldhauptmann8269 über8269 Israel3478, und Amasa6021, den Sohn1121 Jethers3500, den Feldhauptmann6635 über Juda3063;

33 daß ihr Blut1818 bezahlet werde auf den7218 Kopf7218 Joabs3097 und seines Samens2233 ewiglich5769, aber David1732 und sein7725 Same2233, sein Haus1004 und sein Stuhl3678 Frieden7965 habe ewiglich5704 vor dem HErrn3068.

34 Und Benaja1141, der Sohn1121 Jojadas3077, ging5927 hinauf und schlug ihn6293 und tötete4191 ihn. Und er ward begraben6912 in seinem Hause1004 in der Wüste4057.

35 Und3548 der König4428 setzte5414 Benaja1141, den Sohn1121 Jojadas3077, an seiner Statt über das Heer6635; und54 Zadok6659, den Priester, setzte5414 der König4428 an die Statt Abjathars.

36 Und559 der König4428 sandte hin und ließ7971 Simei8096 rufen und sprach7121 zu ihm: Baue1129 dir ein Haus1004 zu Jerusalem3389 und wohne3427 daselbst; und gehe von3318 dannen nicht heraus, weder hie noch daher!

37 Welches Tages3117 du3045 wirst hinausgehen3318 und über den Bach5158 Kidron6939 gehen5674, so wisse3045, daß du des Todes4191 sterben4191 mußt; dein Blut1818 sei auf deinem Kopf7218!

38 Simei8096 sprach559 zum Könige4428: Das1697 ist eine gute2896 Meinung; wie mein Herr113, der König4428, geredet hat1696, so soll dein Knecht5650 tun6213. Also wohnete Simei8096 zu Jerusalem3389 lange7227 Zeit3117.

39 Es begab sich aber über7093 drei7969 Jahre8141, daß zween Knechte5650 dem Simei8096 entliefen1272 zu Achis397, dem Sohn1121 Maechas, dem Könige4428 zu Gath1661. Und559 es ward Simei8096 angesagt5046: Siehe, deine Knechte5650 sind zu Gath1661.

40 Da machte sich Simei8096 auf6965 und sattelte2280 seinen Esel2543 und zog3212 hin3212 gen Gath1661 zu Achis397, daß er seine Knechte5650 suchte1245. Und da er hinkam, brachte935 er seine Knechte5650 von Gath1661.

41 Und es ward1980 Salomo8010 angesagt5046, daß Simei8096 hingezogen wäre von Jerusalem3389 gen Gath1661 und wiederkommen7725.

42 Da sandte der König4428 hin und ließ7971 Simei8096 rufen und sprach7121 zu8085 ihm: Habe1697 ich5749 dir nicht geschworen7650 bei dem HErrn3068 und dir bezeuget und gesagt559, welches Tages3117 du559 würdest ausziehen3318 und hie oder dahin1980 gehen, daß du559 wissen3045 solltest, du müßtest des Todes4191 sterben4191? Und du sprachst zu mir: Ich habe eine gute2896 Meinung gehöret.

43 Warum hast du denn nicht dich8104 gehalten nach dem Eide7621 des HErrn3068 und Gebot4687, das ich dir geboten6680 habe?

44 Und der König4428 sprach559 zu Simei8096: Du7725 weißt3045 alle die Bosheit7451, der dir dein Herz3824 bewußt ist, die du meinem Vater1 David1732 getan6213 hast; der HErr3068 hat3045 deine Bosheit7451 bezahlet auf deinen Kopf7218.

45 Und der König4428 Salomo8010 ist gesegnet1288, und der Stuhl3678 Davids1732 wird beständig3559 sein vor6440 dem HErrn3068 ewiglich5704.

46 Und der König4428 gebot6680 Benaja1141, dem Sohn1121 Jojadas3077; der ging3318 hinaus und schlug ihn6293, daß er starb4191. Und das Königreich4467 ward bestätiget durch Salomos8010 Hand3027.

1-а царiв

Розділ 2

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

Das erste Buch der Könige

Kapitel 2

1-а царiв

Розділ 2

1 Als nun die Zeit3117 herbeikam7126, daß David1732 sterben4191 sollte, gebot6680 er seinem Sohn1121 Salomo8010 und sprach559:

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 Ich gehe1980 hin den Weg1870 aller Welt776; so sei getrost2388 und sei ein Mann376!

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 Und warte auf6437 die Hut des HErrn3068, deines Gottes430, daß du wandelst3212 in seinen Wegen1870 und haltest8104 seine Sitten2708, Gebote4687, Rechte4931, Zeugnisse5715, wie4941 geschrieben3789 steht im Gesetz8451 Moses4872, auf daß du klug7919 seiest in allem, was du tust6213, und wo du dich8104 hinwendest,

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 auf6965 daß der HErr3068 sein8104 Wort1697 erwecke, das er über mich geredet hat1696 und gesagt559: Werden3772 deine Kinder1121 ihre Wege1870 behüten, daß sie559 vor mir treulich571 und von ganzem Herzen3824 und von ganzer See LE5315 wandeln3212, so soll von dir nimmer gebrechen ein Mann376 auf6440 dem Stuhl3678 Israels3478.

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 Auch weißt3045 du wohl, was mir8147 getan6213 hat2026 Joab3097, der Sohn1121 Zerujas, was er tat6213 den zweien Feldhauptmännern8269 Israels3478, Abner74, dem Sohn1121 Ners5369, und Amasa6021, dem Sohn1121 Jethers3500, die er erwürget hat7760, und vergoß Kriegsblut1818 im Frieden7965 und tat5414 Kriegsblut1818 an seinen Gürtel2290, der um seine Lenden4975 war, und an seine Schuhe5275, die an seinen Füßen7272 waren.

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 Tue6213 nach deiner Weisheit2451, daß du seine grauen Haare7872 nicht mit Frieden7965 hinunter3381 zur Hölle7585 bringest.

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 Auch den Kindern1121 Barsillais1271, des Gileaditers1569, sollst du Barmherzigkeit2617 beweisen, daß sie auf6440 deinem Tisch7979 essen398. Denn also taten sie sich7126 zu6213 mir, da ich vor Absalom53, deinem Bruder251, floh1272.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 Und siehe, du hast7650 bei dir Simei8096, den Sohn1121 Geras1617, des Sohns Jeminis von Bahurim980, der mir schändlich4834 fluchte7043 zur Zeit3117, da ich gen Mahanaim4266 ging3212. Er aber kam herab3381 mir entgegen7125 am Jordan3383. Da schwur7045 ich ihm bei dem HErrn3068 und sprach559: Ich will dich nicht töten4191 mit dem Schwert2719.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 Du aber laß ihn nicht unschuldig5352 sein; denn du bist ein weiser2450 Mann376 und wirst wohl wissen3045, was du ihm tun6213 sollst, daß du seine grauen Haare7872 mit Blut1818 hinunter3381 in die Hölle7585 bringest.

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 Also entschlief7901 David1732 mit seinen Vätern1 und ward begraben6912 in der Stadt5892 Davids1732.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 Die Zeit3117 aber, die David1732 König4427 gewesen4427 ist über Israel3478, ist vierzig705 Jahre8141. Sieben7651 Jahre8141 war er König4427 zu Hebron2275 und dreiunddreißig Jahre zu Jerusalem3389.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 Und Salomo8010 saß3427 auf dem Stuhl3678 seines Vaters1 David1732, und sein Königreich4438 ward sehr3966 beständig3559.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 Aber Adonia138, der Sohn1121 Hagiths, kam935 hinein zu Bathseba, der Mutter517 Salomos8010. Und sie sprach559: Kommst935 du auch mit Frieden7965? Er sprach559: Ja7965.

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 Und sprach559: Ich habe1696 mit dir zu reden1697. Sie sprach559: Sage her!

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 Er sprach559: Du weißest, daß das Königreich4410 mein war, und ganz Israel3478 hatte7760 sich3045 auf6440 mich gerichtet, daß ich König4427 sein sollte5437; aber nun ist das Königreich4410 gewandt und meines Bruders251 worden; von dem HErrn3068 ist‘s ihm worden.

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 Nun bitte7596 ich eine259 Bitte von6440 dir, du7592 wollest mein Angesicht nicht beschämen7725. Sie sprach559 zu ihm: Sage1696 her!

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 Er sprach559: Rede mit dem Könige4428 Salomo8010 (denn er wird dein Angesicht nicht beschämen7725), daß559 er mir7725 gebe5414 Abisag von6440 Sunem7767 zum Weibe802.

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 Bathseba sprach559: Wohl2896, ich will mit dem Könige4428 deinethalben reden1696.

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 Und Bathseba kam hinein zum Könige4428 Salomo8010, mit ihm zu reden1696 Adonias138 halben. Und der König4428 stund auf6965 und ging935 ihr3427 entgegen7125 und betete sie an; und setzte7760 sich7812 auf seinen Stuhl3678. Und es ward des Königs4428 Mutter517 ein Stuhl3678 gesetzt, daß sie sich3427 setzte zu seiner Rechten3225.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 Und sie7725 sprach559: Ich bitte7596 eine259 kleine6996 Bitte7592 von6440 dir, du7592 wollest mein Angesicht6440 nicht beschämen7725. Der König4428 sprach559 zu ihr: Bitte, meine Mutter517, ich will7725 dein Angesicht nicht beschämen7725.

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 Sie sprach559: Laß Abisag49 von Sunem7767 deinem Bruder251 Adonia138 zum Weibe802 geben5414.

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 Da antwortete6030 der König4428 Salomo8010 und54 sprach559 zu seiner Mutter517: Warum bittest du7592 um Abisag49 von Sunem7767 dem Adonia138? Bitte7592 ihm das Königreich4410 auch; denn er ist mein größter Bruder251 und3548 hat den Priester Abjathar und Joab3097, den Sohn1121 Zerujas.

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 Und der König4428 Salomo8010 schwur bei dem HErrn3068 und sprach559: GOtt430 tue6213 mir dies und das3254, Adonia138 soll das1697 wider sein Leben5315 geredet haben7650!

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 Und nun6213, so wahr der HErr3068 lebt, der mich bestätigt hat3559 und sitzen3427 lassen auf dem Stuhl3678 meines Vaters1 David1732, und der mir ein Haus1004 gemacht hat1696, wie er2416 geredet hat: heute3117 soll Adonia138 sterben4191.

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 Und der König4428 Salomo8010 sandte7971 hin durch Benaja1141, den Sohn1121 Jojadas3077; der schlug ihn3027, daß er starb4191.

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 Und54 zu dem Priester Abjathar sprach559 der König4428: Gehe3212 hin gen Anathoth6068 zu deinem Acker7704; denn du bist des Todes4194. Aber ich will dich6031 heute3117 nicht töten4191; denn du hast5375 die376 Lade727 des HErrn136 HErrn3069 vor6440 meinem Vater1 David1732 getragen und3548 hast6031 mitgelitten, wo mein Vater1 gelitten hat.

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 Also verstieß1644 Salomo8010 den Abjathar54, daß er nicht mußte Priester3548 des HErrn3068 sein, auf daß erfüllet würde4390 des HErrn3068 Wort1697, das er über das Haus1004 Elis5941 geredet hatte1696 zu Silo7887.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 Und310 dies Gerücht8052 kam935 vor2388 Joab3097; denn Joab3097 hatte5186 an Adonia138 gehangen5186, wiewohl nicht an Absalom53. Da310 floh5127 Joab3097 in die Hütte168 des HErrn3068 und fassete die Hörner7161 des Altars4196.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 Und es ward dem Könige4428 Salomo8010 angesagt5046, daß Joab3097 zur Hütte168 des HErrn3068 geflohen5127 wäre; und siehe, er stehet am Altar4196. Da sandte7971 Salomo8010 hin Benaja1141, den Sohn1121 Jojadas3077, und sprach559: Gehe3212, schlage ihn6293!

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 Und da7725 Benaja1141 zur Hütte168 des HErrn3068 kam, sprach559 er zu ihm: So sagt der König4428, gehe heraus3318! Er sprach559: Nein, hie will935 ich sterben4191. Und Benaja1141 sagte559 solches1697 dem Könige4428 wieder7725 und sprach559: So hat1696 Joab3097 geredet und so hat6030 er mir geantwortet.

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 Der König4428 sprach559 zu ihm: Tue6213, wie er5493 geredet hat1696, und schlage ihn6293 und begrabe6912 ihn, daß du das Blut1818, das Joab3097 umsonst2600 vergossen hat8210, von mir tust und von meines Vaters1 Hause1004,

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 und der HErr3068 ihm bezahle sein7725 Blut1818 auf seinen Kopf7218, daß er zween Männer582 geschlagen hat6293, die gerechter6662 und besser2896 waren denn er, und hat2026 sie8147 erwürget mit dem Schwert2719, daß mein Vater1 David1732 nichts drum wußte3045, nämlich Abner74, den Sohn1121 Ners5369, den Feldhauptmann8269 über8269 Israel3478, und Amasa6021, den Sohn1121 Jethers3500, den Feldhauptmann6635 über Juda3063;

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 daß ihr Blut1818 bezahlet werde auf den7218 Kopf7218 Joabs3097 und seines Samens2233 ewiglich5769, aber David1732 und sein7725 Same2233, sein Haus1004 und sein Stuhl3678 Frieden7965 habe ewiglich5704 vor dem HErrn3068.

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 Und Benaja1141, der Sohn1121 Jojadas3077, ging5927 hinauf und schlug ihn6293 und tötete4191 ihn. Und er ward begraben6912 in seinem Hause1004 in der Wüste4057.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 Und3548 der König4428 setzte5414 Benaja1141, den Sohn1121 Jojadas3077, an seiner Statt über das Heer6635; und54 Zadok6659, den Priester, setzte5414 der König4428 an die Statt Abjathars.

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 Und559 der König4428 sandte hin und ließ7971 Simei8096 rufen und sprach7121 zu ihm: Baue1129 dir ein Haus1004 zu Jerusalem3389 und wohne3427 daselbst; und gehe von3318 dannen nicht heraus, weder hie noch daher!

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 Welches Tages3117 du3045 wirst hinausgehen3318 und über den Bach5158 Kidron6939 gehen5674, so wisse3045, daß du des Todes4191 sterben4191 mußt; dein Blut1818 sei auf deinem Kopf7218!

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 Simei8096 sprach559 zum Könige4428: Das1697 ist eine gute2896 Meinung; wie mein Herr113, der König4428, geredet hat1696, so soll dein Knecht5650 tun6213. Also wohnete Simei8096 zu Jerusalem3389 lange7227 Zeit3117.

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 Es begab sich aber über7093 drei7969 Jahre8141, daß zween Knechte5650 dem Simei8096 entliefen1272 zu Achis397, dem Sohn1121 Maechas, dem Könige4428 zu Gath1661. Und559 es ward Simei8096 angesagt5046: Siehe, deine Knechte5650 sind zu Gath1661.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 Da machte sich Simei8096 auf6965 und sattelte2280 seinen Esel2543 und zog3212 hin3212 gen Gath1661 zu Achis397, daß er seine Knechte5650 suchte1245. Und da er hinkam, brachte935 er seine Knechte5650 von Gath1661.

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 Und es ward1980 Salomo8010 angesagt5046, daß Simei8096 hingezogen wäre von Jerusalem3389 gen Gath1661 und wiederkommen7725.

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 Da sandte der König4428 hin und ließ7971 Simei8096 rufen und sprach7121 zu8085 ihm: Habe1697 ich5749 dir nicht geschworen7650 bei dem HErrn3068 und dir bezeuget und gesagt559, welches Tages3117 du559 würdest ausziehen3318 und hie oder dahin1980 gehen, daß du559 wissen3045 solltest, du müßtest des Todes4191 sterben4191? Und du sprachst zu mir: Ich habe eine gute2896 Meinung gehöret.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 Warum hast du denn nicht dich8104 gehalten nach dem Eide7621 des HErrn3068 und Gebot4687, das ich dir geboten6680 habe?

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 Und der König4428 sprach559 zu Simei8096: Du7725 weißt3045 alle die Bosheit7451, der dir dein Herz3824 bewußt ist, die du meinem Vater1 David1732 getan6213 hast; der HErr3068 hat3045 deine Bosheit7451 bezahlet auf deinen Kopf7218.

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 Und der König4428 Salomo8010 ist gesegnet1288, und der Stuhl3678 Davids1732 wird beständig3559 sein vor6440 dem HErrn3068 ewiglich5704.

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 Und der König4428 gebot6680 Benaja1141, dem Sohn1121 Jojadas3077; der ging3318 hinaus und schlug ihn6293, daß er starb4191. Und das Königreich4467 ward bestätiget durch Salomos8010 Hand3027.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

1.0x